10 квітня-13 квітня

Тема: Основні  тенденції і течії розвитку літератури.

Основні поняття:  «соціалістичний реалізм», « магічний реалізм», неороман.

Соціалістичний реалізм (лат. socisalis — суспільний, real is — дійсний) — унітарний, псевдохудожній напрям і метод радянської літератури, що сформувався під впливом натуралізму і так званої пролетарської літератури.

«Магічний реалізм»  - це напрям, у якому органічно поєдналися елементи дійсного та уявного, реального і фантастичного, побутового та міфологічного, ймовірного і таємничого, повсякденного буття і вічності.

Неореалізм– напрямок в англо-американській філософії, що виник на рубежі XX ст., для якого характерне визнання незалежності існування зовнішніх об’єктів та їхньої безпосередньої данності суб’єкту пізнання.

Неороман або антироман-  напрямок в літературі, представники якого засудили традиційний роман, відмовились від логічної і психологічної послідовності в розвитку сюжету.

Концептуал́ізм (від лат. conceptus — думка, поняття) — напрямок схоластичної філософії, доктрина, згідно з якою пізнання проявляється разом з досвідом, але не виходить з досвіду

Модернізм — сукупність мистецьких напрямів та стилів, які утвердилися наприкінці XIX— початку XX століття разом з новим розумінням людини, коли істотним стає все нетипове, особистісне.

Характерним для модернізму є пристрасть до зображення дійсності як абсурду й хаосу; особистість подається в контексті відчуження її від соціуму, закони якого сприймаються нею як такі, що є ірраціональними та алогічними, і не пізнаються. Модернізм має такі течії:  неокласицизм,  неоромантизм,  імпресіонізм,  символізм,  футуризм, експресіонізм та інші.

Постмодернізм – один з основних напрямків сучасної філософії, мистецтва й науки. "Постмодерн" – це визначення епохи, яка наступила слідом за модерном, яка є його запереченням і подоланням. Можна припуститися і такої аналогії, як "пост-модерн" – значить "пост-захід". Епоха модерну, з його культом утилітарної раціональності, наївною вірою в прогрес, плоским сайєнтизмом, поклонінням техніці, перетворенням людини в одномірну "людину економічну", – це сутність Заходу. Заперечення всіх цих атрибутів модерну, що несе в собі постмодерн, – це заперечення глибинних основ західної цивілізації

1. Назвіть відомих вам письменників — лауреатів Нобелівської премії першої половини ХХ ст.
2. Які основні тенденції виділяють у літературі міжвоєнного періоду?


                  Література другої половини ХХ ст., спираючись на кращі світові традиції класиків попередніх поколінь, утверджувала ідеї гуманізму, сприяла загальнолюдському прогресу.На розвиток культури вплинули трагічні наслідки Другої світової війни, розкол світу на два табори з ідейним протистоянням, глибокі екологічні та соціально-політичні проблеми, спричинені науково-технічною революцією.Література розвивалась у тісному зв’язку з філософією та іншими гуманітарними науками. Друга половина ХХ ст. — це час зародження національних літератур багатьох народів, які стали на шлях самостійного розвитку.
                      У країнах зарубіжного світу друга половина ХХ ст. позначена розвитком фізичної культури — складової загальної всесвітньої культури, спрямованої на оздоровлення людей, підвищення їх працездатності і довголіття.

 На розвиток повоєнної літератури та мистецтва значний вплив справили:

• війна з її трагічними наслідками для людської цивілізації;

• розгром нацизму;

• розкол світу на демократичну й тоталітарну системи;

• ядерна небезпека;

• урбанізація, яка і вилучила людей з традиційної культури;

• глобальні проблеми, що постали перед людством, насамперед проблема місця й ролі людини в новому постіндустріальному суспільстві.

Реалізм у другій половині ХХ ст. залишається одним із найбільш визначних напрямів літератури. Його представники стверджували, що людське спілкування на основі культури і його найвища форма — кохання — це засіб подолання самотності й абсурдності буття, спосіб знайти дорогу до людства і сенсу життя.        У повоєнні роки лауреатами Нобелівської премії в галузі літератури стали Е. Хемінгуей, А. Камю, М. Шолохов, П. Неруда, Г. Маркес, О. Солженіцин, К. Х. Села, Н. Махфуз, К. Симон, В. Шойїнка, Й. Бродський та деякі інші видатні майстри літературної творчості.

Запитання та завдання1. Які жанри літератури були поширені у другій половині ХХ ст.?

2. Який жанр був найбільш поширеним і які особливості характерні для цього жанру?

3. Заповніть таблицю

напрямки	течія	представники	твори	тематика
реалістичний
	Соціалістичний реалізм
	« Магічний реалізм»
модерністський	екзістенціоналізм
	неороман
постмодернізм
	« школа чорного гумору»
	В українській літературі