10 квітня-13 квітня

Тема:«Державне будівництво в незалежній Україні»

ОСНОВНІ ПОДІЇ жовтень 1991 р. – прийняття Верховної Радою України Закону "Про громадянство України" грудень 1991, липень 1994, жовтень-листопад 1999, жовтень-грудень 2004 рр. - президентські вибори 6 грудня 1991 р. – створення збройних сил України 1992 р. – створення Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ-КП) 1992 р. – україна стає членом НБСЄ (з 1994 р. ОБСЄ) 1993 р. – прийняття Основних напрямів зовнішньої політики України 1993-1994 р. – період гіперінфляції березень 1994, березень 1998, березень 2002, березень 2006, вересень 2007, 2009, 2012 рр. – парламентські вибори 1995 р. – Україна стала членом Ради Європи 28 червня 1996 р. – прийняття Конституції України вересень 1996 р. – запровадження національної валюти гривні 1996 р. – створення ГУАМ 1997 р. – підписання "Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією" 2000 р. – початок економічного зростання 16 квітня 2000 р. – референдум за народною ініціативою 15 грудня 2000 р. – закриття ЧАЕС листопад-грудень 2004 р. – "помаранчева революція" 8 грудня 2004 р. – внесення змін до Конституції України 2005 р. – приєднання України до Бу- лонського процесу (реформування вищої освіти) 2005 р. – україна отримала статус країни з ринковою економікою 2008 р. – вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) 2010 р. – обрання В. Януковича Президентом України 2010 р. – скасування змін до Конституції України внесених у 2004 р. листопад 2013 р. – лютий 2014 р. – "революція Гідності", повалення режиму В.Януковича 20 лютого 2014 р. – початок російської збройної агресії проти України 2014 р. – підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС). травень 2014 р. – обрання Петра Порошенка Президентом України жовтень 2014 р. – позачергові вибори Верховної Ради України Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності Державотворчим процесом називається процес формування і становленні основних інститутів влади, їх конституційне оформлення, визначення національних інтересів. Суспільна ситуація, що склалася в Україні після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед українським народом нові завдання і • будівництво власної суверенної держави; • ліквідація тоталітарних політичних структур і будівництво правової демократичної держави; • трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну, ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей; • національне відродження й оздоровлення міжнаціональних відносин в Україні; • встановлення зв'язків із далекими та ближніми державами-сусідами на основі рівноправ'я. Ключовим завданням перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової. Поряд із цим необхідно було створювати управлінські структури на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади. За роки незалежності компетенція органів влади неодноразово змінювалася. Спочатку Україна була президентсько-парламентською республікою, згодом стала парламентсько-президентською. Така трансформація відбулась у результаті законодавчого закріплення зменшення повноважень Президента України в 1995 р. (Конституційний договір між Президентом і ВРУ), 1996 р. (Конституція України), 2006 р. (вступ у дію змін і доповнень до Конституції України, прийняті в 2004 р.)). У 2010 р. були відновлені повноваження Президента, які передбачалися Конституцією 1996 р. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Становлення парламентаризму в незалежній Україні пройшло кілька етапів. За роки незалежності працювала ВРУ: І скликання (почала свою роботу як ВР УРСР XII; 1990-1994 pp.), 11(1994-1998 pp.), Ill (1998-2002 pp.), IV (2004- 2006 pp.), V(2006–2007 pp.), VI (2007-2012), VII (2012-2014). Змінювалась й система виборів до Верховної Ради I, II скликання – мажоритарна система; III–IV – мішана; з V–VI пропорційна. Вибори 2012 р., 2014 р. – мішана. Важливим етапом у діяльності ВР України стало формування в 2002 р. парламентської пропрезидентської більшості, яка, однак, виявилася ситуативною та нестабільною. Від 2006 р. парламентська система в Україні перебуває в перманентній кризі. Главою держави є Президент України (до 1996 р. був одночасно й головою виконавчої влади). За роки незалежності Президентами України були Я. Кравчук (1991-1994 pp.), Я. Кучма (1994-2005 pp.), В. Ющенко (2005-2010 pp.), В. Янукович (2010–2014 pp.), П. Порошенко (2014–...). Виконавчі органи влади: вищий – Кабінет Міністрів України; центральні - міністерства, комітети, відомства; місцеві – державні адміністрації. За роки незалежності відбулося збільшення повноважень уряду і зменшення його залежності від Президента. Новим явищем у діяльності Кабінету Міністрів України стало створення з 2001 р. коаліційних урядів на партійній основі. Судова гілка влади представлена Конституційним Судом і судами загальної юрисдикції. Але, незважаючи на всі реформи, судова влада не стала вагомим інструментом демократизації життя суспільства. На сьогодні головними проблемами влади в Україні є корупція, неефективність функціонування, боротьба за повноваження. Результатом процесу державного будівництва стало прийняття в 1996 р. нової Конституції. До 1996 р. Україна жила за підправленим Основним Законом зразка 1978 р. 28 червня 1996 р. V сесія Верховної Ради України прийняла нову Конституцію України. Процес юридичного оформлення української державності можна було вважати в основному завершеним. Проте ця Конституція містить положення, які на цей час потребують уточнення і змін. Це стосується перерозподілу владних повноважень у трикутнику Президент - Прем'єр-міністр (Кабінет Міністрів) – Верховна Рада. Усі спроби внести такі зміни й доповнення в 2000 – 2004 pp. не мали успіху. Лише 8 грудня 2004 р. під час "пакетного" голосування було схвалено законопроект про внесення змін і доповнень до Конституції України, які набувають чинності з січня 2006 р., були скасовані в 2010 р. і відновлені в 2014 р. Важливим компонентом державотворчого процесу є формування власних збройних сил. Становлення Збройних сил незалежної України розпочалося восени 1991 р. зі створення Міністерства оборони України. 6 грудня 1991 р. прийнято Закон про Збройні сили України, 19 жовтня 1993 р.– військову доктрину України, яка виходить із того, що Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою безпеку розглядає як стан захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози. Поряд з армією створювалися спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Національна гвардія (розпущена в 1999 р.), частини спеціального призначення, Служба безпеки України. Сьогодні продовжується реформування Збройних сил України відповідно до стандартів НАТО. Серйозним випробуванням для Збройних сил України постала збройна агресія Росії. Особливості державного будівництва в Україні: • становлення й утвердження незалежної держави відбувалося одночасно із процесами формування української політичної нації та національної самосвідомості; • тяжке соціально-економічне становище призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим прагнули скористатись явні й приховані противники незалежності, що призвело до гострої кризи державності у 2013–2014 pp. Практична діяльність. Користуючись представленими джерелами, підручником та будь-якими іншими доступними джерелами інформації, скласти таблицю «Державне будівництво в незалежній Україні». В лівій колонці – здобутки, в правій – прорахунки та проблеми. Підготовка до ЗНО: виконати тренувальні тести до теми: "Українська революція"  https://test.izno.com.ua/ukrayinska-revolyutsiya/ та  "Україна в боротьбі за збереження державної незалежності"https://test.izno.com.ua/ukrayina-v-borotbi-za-zberezhennya-derzhavnoyi-nezalezhnosti/