13 травня- 14 травня

Тема:Україна на завершальному етапі війни

1. Як відбувалось звільнення Донбасу, Лівобережної, Правобережної та Південної України?

2. Доведіть, що битва за Дніпро стала прикладом масового героїзму радянських солдат.

3. Як відбувалась операція зі звільнення Києва? У чому виявився тоталітарний характер радянського режиму?

4. Які фактори сприяли успіхові наступу радянських військ 1943 — на початку 1944 pp. в Україні?

5. Чому німецьке командування надавало особливого значення утриманню території України у своїх руках?

6. Покажіть на карті території України, які були звільнені від німців на середину 1944 р.

 Таким чином, на середину 1944 р. переважна більшість території України була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Під владою німців залишалися лише західноукраїнські землі. Як розвивалися військово-політичні події в Україні на завершальному етапі війни, ми з’ясуємо сьогодні на уроці.

⇒⇒ Завершення вигнання окупантів з України

     Перед військами 1-го Українського фронту було поставлено завдання підготувати наступальну операцію, у ході якої розчленувати і розгромити німецьку групу армій «Північна Україна», визволити західні області України. Війська 1-го Українського фронту переважали ворога у живій силі, танках і артилерії у 1,5-2 рази, а в авіації — у 4 рази. Наступом 13 липня 1944 р. на Рава-Руському, а 14 липня на Львівському напрямках війська 1-го Українського фронту розпочали Львівсько-Сандомирську наступальну операцію, яка тривала до 29 серпня.

Із 18 по 22 липня радянські війська оточили і розгромили в районі Броди велике вороже угруповання в складі 8 дивізій, чисельністю близько 60 тис. осіб, з яких 38 тис. солдатів і офіцерів було знищено і 17 тис. взято в полон. Серед розгромлених військових частин була і 14-та гренадерська дивізія «СС-Галичина». Продовжуючи наступ, з’єднання 1-го Українського фронту 27 липня звільнили міста Львів, Станіслав і Перемишль, а 29 липня форсували Віслу. Було створено великий плацдарм на західному березі річки в районі Сандомира.

Із 20 по 29 серпня 1944 р. війська 3-го і 2-го Українських фронтів у взаємодії з Чорноморським флотом і Дунайською військовою флотилією провели Яссько-Кишинівську операцію, у ході якої була розгромлена група німецько-фашистських армій «Південна Україна». 25 серпня радянські війська визволили місто Ізмаїл. Вони повністю звільнили Молдавську РСР і Ізмаїльську область України від німецько-фашистських окупантів і розгорнули наступ у глиб території Румунії. Одночасно радянські війська 6 серпня 1944 р. оволоділи містом Дрогобичем.

8 жовтня 1944 р. радянські війська визволили останній окупований фашистами населений пункт радянської України у її довоєнних кордонах — залізничну станцію і село Лавочне Дрогобицької області.

Складання хронологічної таблиці

ЗАВЕРШЕННЯ ВИЗВОЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Дата	Подія
13-29 липня 1944 р.
20-29 серпня 1944 р.
8 жовтня 1944 р.
28 жовтня 1944 р.

Завдання

1. Що зумовило шалений опір ворога під час визволення західноукраїнських земель?

2. Назвіть операції, у результаті яких було звільнено Західну Україну.

⇒⇒ Становище в західних областях України

1. Пригадайте, які дві течії Руху Опору були поширені в Україні в роки Другої світової війни.

2. Охарактеризуйте передумови їх появи.

3. Що ви знаєте про ОУН? Якою була її діяльність на початку війни?

4. Пригадайте, до яких форм і методів боротьби вдавалися діячі ОУН.

5. Назвіть причини та наслідки розколу в ОУН.

6. Простежте процес утворення та еволюцію УПА.

7. У чому ви вбачаєте суперечливість і трагедію діяльності ОУН УПА?

. У серпні 1943 р. був скликаний III Надзвичайний великий збір ОУН-Б. Він не тільки проголосив курс на боротьбу проти «московсько-більшовицького та німецького ярма, за побудову Української самостійної соборної держави», а й виробив соціально-економічну та політичну платформи організації.

На початку 1944 р. Митрополит А. Шептицький зауважив: «Прибуття більшовиків не лише можливе, а й забезпечене». 29 лютого 1944 р. командувач 1-м Українським фронтом Микола Ватутін з невеликою охороною на схід від Рівного натрапив на засідку однієї з сотень УПА і був смертельно поранений.

Робота з документом Із листівки УПА

«Ми боремося за Українську державу, а не за чужий імперіалізм. Ми мусимо берегти наші сили, бо ми впевнені, що війна у своїй кінцевій фазі надасть нам державу».

Запитання

1. У чому, на вашу думку, полягала центральна ідея, яку обстоювала УПА?

2. Чому в ході війни відбувалося збільшення лав УПА?

3. Хто, на вашу думку, поповнював загони вояків УПА? Чому в її лавах були люди різних національностей та політичних поглядів?

    Лише на Рівненщині у січні-лютому 1944 році було зареєстровано 154 напади на загони Червоної армії, у яких загинуло 600 червоноармійців. 24 квітня 1944 р. в околицях села Гурби на Рівненщині дійшло до великої битви, у якій з радянського боку взяло участь близько ЗО тис, з боку УПА — до 5 тис. чол. Повстанці втратили вбитими близько 2 тис. осіб, ще 1,5 тис. потрапили в полон.

Бої навесні та влітку 1944 р. знесилили УПА. Протягом 1944 р. УПА спільно з німецькими саперами споруджувала схрони. У наступні 1945-1946 pp. було винайдено близько 29 тис. таких сховищ. У вересні 1944 р. з німецьких концтаборів звільнено 150 відомих націоналістів (Я. Стецька, С. Банд еру). Німецьке командування у жовтні надало 320 інструкторів для підготовки загонів УПА і розпочало постачання зброї і спорядження.

У довідці НКВС УРСР від 22 жовтня 1945 p., підписаній заступником наркома Т. Строкачем, подаються такі дані: упродовж 21 місяця, починаючи з лютого 1944 p., проведено 26 685 бойових операцій проти ОУН УПА. Повстанці здійснили 6 128 операцій. За цей час вбито 98 846 повстанців і підпільників, захоплено 104 990, з’явилися зповинною 48 880 осіб. Із радянського боку загинуло 9621 осіб, поранено 1 343, пропали безвісти — 2 456 осіб.

Завдання

Зробіть висновки з наведених фактів.

⇒⇒ Методи боротьби з повстанцями

• Бойові операції;

• облави та арешти підозрюваних у співпраці;

• депортація до східних районів СРСР підозрілих у зв’язках з повстанцями, членів їх сімей та близьких. Загалом було депортовано понад 200 тис. осіб;

• проведення масових мобілізацій до лав Радянської армії;

• агітація, пропаганда, ідеологічний тиск на мирне населення;

• провокації з боку переодягнених у повстанців загонів НКВС, які влаштовували терор щодо місцевого населення;

• створення загонів самооборони;

• здійснення політики радянізації.

    Деякі історики називають події, що розгорнулися в Західній Україні громадянською війною, інші — «війною патріотів і колонізаторів». Чию думку підтримуєте ви? Вибір обґрунтуйте.

Робота з документом Із висловлювання Р. Шухевича

«...Домагатися, щоб жодне село не визнало радянської влади. ОУН має діяти так, щоб усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не залякувати, а фізично знищувати. Не потрібно боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Хай із 40 мільйонів українського населення залишиться половина — нічого страшного в цьому немає».

Завдання

1. Проаналізуйте зміст документа.

2. Як ви вважаєте, чому оунівці спрямували свої зусилля на боротьбу з радянською владою? Які методи вони використовували в цій боротьбі? Чи схвалюєте ви їх?

⇒⇒ Завершення Великої Вітчизняної війни. Героїзм українського народу. Ціна перемоги

. У середині січня 1945 р. розпочався загальний наступ радянських військ. Були успішно завершені Вісло-Одерська, Східно-Прусська і Західно-Карпатська операції. 16 квітня 1945 р. почалася Берлінська операція. Під час цієї битви було розгромлено 93 піхотних, танкових і моторизованих німецьких дивізії. Із 16 квітня по 7 травня радянські війська взяли в полон 480 тис. солдатів і офіцерів, захопили 1 550 танків, 8 600 гармат, 4 510 літаків. Понад 100 тис. радянських воїнів загинули у ці дні. Берлін капітулював 8 травня 1945 р. Німеччина підписала акт про беззастережну капітуляцію. Із війною в Європі було покінчено. 9 травня стало всенародним святом — святом Перемоги.

На всіх фронтах Великої вітчизняної війни, за даними головної редколегії зведеної Книги пам’яті України, протягом війни у Збройних Силах СРСР воювали 6 млн (за іншими даними більше 7 млн) вихідців з України. Половина з них — 3 млн (за іншими даними 4,1 млн) — полягли в боях. Половина тих, хто залишилися живими, стали інвалідами.

Демографічні втрати України з 1 січня 1941 до 1 січня 1945 р. перевищують 13 млн 584 тис. осіб (враховуючи 300 тис. українців, які після перемоги відмовились повернутися на батьківщину з Німеччини та Австрії). За період окупації загинули 5,5 млн осіб (3,9 млн цивільних і 1,6 млн військовополонених). Нацисти знищили в Україні 1 млн євреїв. Якщо у 109 містах УРСР на 1 січня 1941 р. мешкали 8,5 млн громадян, то після осені 1944 р. — лише 3,2 мільйона.

Воїни-українці та уродженці України вписали безсмертні сторінки в історію війни, показавши приклади ратного героїзму. Так, подвиг білоруса капітана М. Гастелло (вихованця Луганської авіаційної школи) повторили й українці. Серед учасників повітряних таранів — 55 льотчиків-українців та уродженців України. Із 15 фронтів, що діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювали маршали і генерали за походженням українці.

Із 11 603 воїнів, які в роки війни за бойові подвиги були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 2 072 були українці, причому 32 з них удостоєні цього звання двічі, а один — І. Кожедуб — тричі. Із 7 млн нагород 2,5 млн належать українцям. Партизани і підпільники України за самовіддану боротьбу проти фашистських окупантів одержали майже 63,5 тис. нагород із 152 тисяч.

Лейтенант О. Берест з Сумщини був один з перших, хто підняв прапор Перемоги над рейхстагом.

31 військовослужбовець — вихідці з України — повторили подвиг О. Матросова, серед них були і чотири воїни-євреї. Снайпер-українець В. Дяченко знищив 425 фашистів, Ф. Харченко — 387, Ф. Рубахо — 346 окупантів.

Американський журналіст Е. Сноу після поїздки Україною в січні 1945 р. писав: «Друга світова війна була насамперед українською війною», — мотивуючи свою думку тим, що жодна держава Європи не зазнала таких страшних руйнувань.

Фашисти повністю знищили понад 250 українських сіл, у тому числі 171 на території «партизанських областей» — Волинської, Житомирської, Сумської й Чернігівської; було зруйновано 714 міст і понад 27 тис. інших населених пунктів. Прямі матеріальні збитки склали 285 млрд крб в цінах 1941 p., що в 5 разів перевищувало асигнування УРСР на нове будівництво впродовж 3 довоєнних п’ятирічок. Втрачено 40 % економічного потенціалу: було знищено 16,5 тис промислових підприємств. В Україні залишилось лише 19 % довоєнної кількості підприємств.

10 млн жителів залишилися без даху над головою. Загальна сума втрат населення й господарства України — майже 1,2 трлн крб.

Із закінченням війни завершився процес об’єднання всіх українських земель в одній державі: 26 листопада 1944 р. з’їзд народних комітетів Закарпаття в Мукачевому (готувався під патронажем Л. Брежнєва) ухвалив рішення про вихід краю зі складу Чехословаччини і приєднання до УРСР. Цей акт було формально закріплено угодою між Радянським Союзом і Чехословаччиною від 29 червня 1945 року.

Складання таблиці

НАСЛІДКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Людські втрати	Матеріальні втрати	Демографічні втрати	Політичні зміни