22 квітня- 23 квітня

Тема: Окупаційний режим в Україні.

Основні поняття

Геноцид (від грец. Genos – рід, племя і латин. Caedo – вбивати) – знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення життєвих умов не сумісних з життям. Термін Г. вперше використав польсько-єврейський юрист Рафаель Лемкін (1901-1959) у книзі “Європа під владою вісі Берлін-Рим” (видано у 1944 р. анг. мовою) для позначення політики і практик винищення євреїв нацистами. 

Голокост – планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки другої світової війни. Жертвами Г. стали 6 млн євреїв (в Україні – 1,4 млн). Це складало близько 63% європейського і 36% світового єврейства. Не існує єдиної точки зору щодо періодизації Г. Одні дослідники вказують на період 1933-1945 рр. , інші, на 1941-1945 рр. – тобто період систематичного масового знищення.

Колабораціонізм – явище, яке притаманне періоду другої світової війни. Співробітництво урядів, окремих осіб з окупантами.

Концентраційний табір (концтабір) – місце для ізоляції і утримання “небажаних елементів” переважно у нелюдських умовах, які оголошувалися ворогами режиму. Установи в нацистській Німеччині і окупованій нею країнах. 

“Новий (світовий) порядок” – назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях.

Окупація – форма встановлення контролю агресором над загарбаними територіями.

Остарбайтер (з нім. – “східний робітник”) – німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями з східних окупованих територій під час Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.

Табір смерті – територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей. Шість таборів смерті (Освенцим (Аушвіц), Треблінка, Собібор,  Майданек,  Хелмно,  Бельцен (Берген-Бельзен)) були створені для знищення євреїв. Як висловився один есесовець: це були “прості, але справно працюючі конвеєри смерті”. Процес знищення партії в`язнів займав одну-дві години. Пережили ці табори декілька сот людей.

Терор – знищення і залякування ворогів насильницькими засобами.

  

Робота з таблицею

                                      План  Ост

часткове онімечення місцевого населення; заселення окупованих земель німцями

масова депортація населення , в т.ч. українців, до Сибіру

підрив біологічної сили слов`янських наодів; підрив біологічної сили слов`янських наодів

економічне пограбування території України; перетворенн місцевого населення на рабів

пограбування культурних цінностей, знищення пам`ятків культури

Запитання

З якою метою створювався Генеральний план «Ост»? У чому його суть?

Свої людино ненависницькі плани нацисти почали здійснювати відразу після загарбання території України (червень 1941 р. — липень 1942 р.). Спочатку  гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття «Україна», розчленувавши її територію на адміністративні райони:

— Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області (без північних районів) утворили дистрикт «Галичина», який підпорядковувався так званому Польському (Варшавському) генерал-губернаторству.

— Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, північні райони Криму та південні райони Білорусії утворили рейхс комісаріат «Україна», центром якого стало місто Рівне.

— Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, як і південь Кримського півострова, були під владою військової адміністрації.

— З територій Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей було сформовано нову румунську провінцію під назвою «Трансністрія».

— Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.

  Завдання:  користуючись  підруч­ником та атласом потрібно в  контурній карті  позначити адміністративні райони, на які було розчленовано територію України. Виконуючи завдання подумайте, яку мету ставило німецьке командування розчленовуючи Україну? 

 Робота з документами

Із листа української дівчинки, 1943 р.

«Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю! Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай: її розстріляли німці. Коли питали про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: «Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть». І офіцер вистрелив мамі в обличчя…

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров — мені відбили легені.

…Я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день у кориті разом зі свинями.

Живу я в сараї, де дрова, до кімнати мені заходити не можна.

Два рази я тікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник.

Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість.

Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців… Тату, помстись за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати…

Твоя доня»

Завдання

На основі даного документа  схарактеризуйте своє ставлення до нацистської  ідеології та німецького “нового порядку”.

 Колабораціонізм.

А зараз розглянемо, які наслідки мала діяльність колабораціоністів для їх народів. Яка доля чекала самих колабораціоністів?

На території України крім окупаційних воєнної і цивільної адміністрацій створювалась допоміжна адміністрація із представників місцевого населення, які виявили бажання співробітничати з окупантами: бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція. На співробітництво з окупантами з різних причин погодилося близько 1 % населення.

Причини, що спонукали йти на службу до окупантів, були такими:

— бажання помститися радянській владі за всі кривди, що їм зав дала (репресії, розкуркулення тощо); за підрахунками вчених така категорія складала 20-30%.

— ідеологічне несприйняття радянської влади, комуністичної ідео логії, антисемітизм;

— страх за своє життя і життя близьких;

— кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя (комуністів, комсомольців, радянських активістів серед колаборантів було – 30-50%);

— позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками;

— обман нацистської пропаганди;

— прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України.

Серед найзначніших збройних формувань українців у складі німецької армії та каральних органів можна назвати:

— Легіон українських націоналістів у складі двох батальйонів «Роланд» (командир — Є. Побігущий, 350 стрільців) і «Нахтігаль» (командир — Р. Шухевич, 330 стрільців). Створений за ініциативою ОУН. Батальйон «Роланд» так і не взяв участь у боях в Україні. Після розформування вказаних батальйонів на їх основі було створено 201-й батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня 1942 р. в Білорусії та вів боротьбу з партизанами. Після розформування батальйону його особовий склад було розпущено, а командний — ув’язнено у Львові. Кільком командирам, і зокрема Р. Шухевичу, вдалося втекти з ув’язнення. Згодом він очолив УПА

— Буковинський курінь. Утворений у липні 1941 р. з вихідців з Буковини за ініциативи ОУН. Пройшов бойовий шлях до Києва. Часто йому приписують участь у масових розтрілах у Бабиному яру, проте, переконливих доказів не має. Тут він був розформований. Частина бійців було направлено в Білорусію у складі поліції для боротьби з радянськими партизанами. Частина бійців перейшла на підпільну роботу і, згодом, влилася до лав УПА.

— Дивізія вафен СС «Галичина» (9—12 тис. солдатів). Про утворення дивізії було оголошено 28 квітня 1943 р. За деякими джерелами, бажаючих вступити до дивізії було від 62 до 84 тис. чоловік. Медичну комісію пройшли 52 тис. чоловік. Згідно з наказом Гіммлера заборонялось говорити про дивізію «Галичина» як «про україн ську дивізію чи про українську націю». Під час Львівсько-сандомирівської операції радянських військ під Бродами дивізія потрапила в оточення і була розгромлена.  Частина її зуміла відступити, наприкінці 1944 р. дивізія була перейменована в Першу українську дивізію Української національної армії. Також частина бійців перейшла в УПА. У березні 1945 р. було створено Другу українську дивізію УНА (фактично полк).

— Поліцейські батальйони.

У складі німецької армії на 1944 р. воювало 220 тис. українців.

Запитання .

1. Чи можна вважати людей, що боролись за незалежність України та йшли на співробітництво з гітлерівською Німеччиною, колаборантами?

2. Чи можна бійців дивізії «Галичина» називати зрадниками?